Бедное наше сумеречное время. Наследники советской травли в пекле националистической борьбы и в страхе перед обвинениями в экстремизме, наша вера находится в незавидных обстоятельствах. Брошенные на произвол судьбы церкви едва сводят концы с концами в вихре финансовых виражей, что не может не способствовать развитию в религиозной среде разобщенности, центробежности, замкнутости, недоверия и эгоистичности в заботах о собственном благополучии. ''Выжить бы мне самому - остальные ладно, пусть сами выбираются. Тут последнее отбирают, куда уж мне''. Это и понятно, время тяжелое, но оно становится еще хуже от подобных мыслей. Сейчас, в разгаре владычества банков и корпораций, когда силовые структуры помогают властям закабалить бессловесную толпу в цепях труда ради выживания, а дезинформация, льющаяся из каждого чайника, способствует превращению рабов в скотов, единственным спасением остаются сплоченные на почве обособленной идеологии поселения, не участвующие в общем мракобесии, насилии и самообмане, живущие личным общением и личной информационной средой. Как раз подобными очагами, если не единственными, свободы является Церковь Христова, просто она сама пока что не может уяснить её значения в мировом прогрессе. Если бы христиане наконец оторвались бы от своих проблем и оглянулись бы на мировой беспорядок, то с благоговением осознали бы всю ценность Евангелизации. Ведь Миссия - это сделать людей равными, навести порядок в обществе, в совести, прояснить рассудки, проветрить землю от гнили на заселенной человеком земле. Очень замечательно то, что собрание отреклось от информационного водоворота СМИ. Это спасет его сознание от поклёпа. Но поток информации нужен, его надо сделать внутренним. Церкви, разбросанные по всему миру, должны находиться в постоянном общении друг со другом. Члены братства пусть участвуют в самой настоящей, полнокровной народной жизни, выполняя роли врачей, учителей, спасателей, соцработников, юристов, ученых и рабочих жизнеобеспечения. Только в их эмпирическом опыте и будет содержаться зерно истины в знаниях о современности, только этой информации и можно будет доверять. Так пусть она синтезируется, запечатлевается в духе миссионерского служения и распространяется по течению писем, бесед, посещений, газет и других ресурсов Христианства. Это будет опорным столпом против денежного засилья на планете. Наполняясь этим духом, поколения начнут подниматься для борьбы и вольной жизни, увидят цель своему существованию, расправят плечи. Может быть отток информации извне возвратится обратной тягой уже свежим ветром прозрения, несущего в себе заряд сил для настоящей жизни.
Комментарий автора: Неожиданно, правда? Я сам поразился, когда нашел эту статью сегодня в своих старых записях. Но на некоторые мысли это обращение подбивает, я не зря помещаю его здесь. Пусть у нас не будет как в притче о десяти девах - что уснули все...
Эскарп - в военное время это рытвина на склоне холма, препятствующая восхождению по нему гусеничной техники.
Чала Вячеслав,
Шахты РФ
Блеснув, монетой кануть в воду - так за собой след замести. Я слишком полюбил свободу, чтобы ответственность нести. e-mail автора:Chalaw@mail.ru
Прочитано 9817 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
