Нежной подруге осени, говорю, что скучаю я очень...Отдыхаю, она шепчет своим мне приятным голосом. Нежно-ласково ветром раскинет под музыку волосы. Разбросает, затем аккуратно уложит их снова...Я люблю..., забываюсь..., растворяюсь в ее необычно-загадочных сказках...
- Спроси меня о чем-то...
- Зачем..? Разве нужны слова, когда мелодия дня звучит так отчетливо, слышишь?
- Я не умею так прислушиваться к ветру, он для меня всегда был непонятен...
- Ты просто смотри, как доверяет ему птица. И теперь послушай, он приносит нотки покоя...
Листва поднималась и также умеренно ложилась на землю. Ветер заигрывал, но не вторгался сегодня, как бы подчиняясь настроению сердца...
- Ты будешь учить меня танцу?
- Я думала, что это будет...
- Молчи, именно здесь и именно сейчас...Я чувствую, что сейчас получится...
- Тебе говорили, что ты странный?
- Странный? Нет, я просто ухожу, когда уходит Он. Он как доверчивый ребенок, когда Ему больно, я ошущаю боль...Но, иногда Он агрессивен, потому что задета правда... Когда же Он становится ураганом, тогда я также не могу Его понять...
- Ты о ветре?
- О ветре? Да, он приходит, как ветер...
Он взял ее за руку...
- Научи меня танцу. Ведь ты вся, как танец...
- Научи меня слушать ветер, ты ведь весь, как ветер...
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 6276 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.